Что было вначале?
Чьё-то Дыхание
Рядом с тобой,
У плеча, у щеки.
Казалось, что вот, прямо на расстоянии
Не дальше вытянутой руки
Она – в звёздном нимбе молчания
С державой и скипетром,
На берегу реки
Или озера,
Облачённая в солнце
Багровое, словно вино.
Это - чаша холодной воды
Для твоей пересохшей гортани.
В ней и горечь полыни
И сладость янтарного меда.
Пей до дна.
Растворись,
Переполнись
Блаженным молчанием
Вечного Свода
Софии,
Юной девы, предтечи
Предвечного Логоса,
Что в утробе её как заря затаился
И ждёт воплощения в Смерти и Жизни
Татьяна Задорожная,
столица
киевлянка. с 1992 года живу в Калифорнии. окончила в США два университета, один по специальности журналистика, другой - психология. так и совмещаю одно с другим в рабочих и внерабочих занятиях. Все работы, которые представлены на этом сайте, были написаны более очень давно, если что-то не понравилось, прошу читателей не торопиться составлять своё мнение об авторе. спасибо.
Прочитано 9023 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
