А над світом хрести,
Як мости над крихкими річками,
Перевиті веселкою
В синій своїй мерзлоті...
І стовпи, як свати,
Опоясані миру стрічками,
Зустрічають світанки
Сріблясті, червоні - не ті....
Смуту дальніх полів
Виколисує втомлений вітер,
Квилить чайка дніпрова
Відлунням прийдешніх епох...
І на провесні стріх
Хтось шукає у капоті літа, і над виправним НЕбом
Бзмовно всміхається Бог.
Виривається день з-під коліс,
Березинністю квітне,
Виривається день
І трояндою пада до ніг...
А над світом - хрести, і стовпи,
І птахи перелітні,
І веселка, І Бог,
І останній заплаканий сніг.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Поговорим о сокровенном (Беседа вторая). - Сергей Сгибнев Вот и все, сестры возлюбленные — «Потом возненавидел ее Амнон величайшею ненавистью, так что ненависть, какою он возненавидел ее, была сильнее любви»! И то же самое происходит со всеми людьми. Если они, разумеется, не конченое «отребье земли». И где же здесь «гармония»?
