О, як часто сама я не можу себе зрозуміти,
І роблю я не те, що насправді хотіла б робити...
І дірявим сачком, як метеликів, ловлячи втіху,
Між трьох сосен блукаю, шукаючи вихід...
Маю вибір: чи бігти в стрімкій круговерті,
Чи спинятись в молитві, слова говорити відверті...
Чи тинятись навпомацки в темряві ночі —
Чи виходити в світло й дивитись Ісусові в очі!
А у світлі мій одяг — жахливе лахміття...
Мала в жмені скарби — а насправді це сміття...
Знову вибір: вертатися в ніч чи стояти
В Світлі Божого Слова і щиро Отцю довіряти,
Щоб приймати Любов, яка ллється із Серця рікою...
О, Він любить мене! Отакою, як є...Отакою...
Хто я є, що за мене Ти вмер на розп’ятті?!
Віддаю Тобі серце, щоб в Любові Твоїй підростати...
Мої мрії, неначе вітрильник у штормі.
І ламаються дні, ніби трощаться щогли...
Але є Капітан, який міцно штурвал мій тримає.
Я належу Йому. Усім серцем Йому довіряю!
16.09.2017р.
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
